Нині православні й греко-католики святкують Великомученика Юрія. Прадавньою гуцульською традицією цього дня була міра, на яку збиралися ґазди для визначення кількості отриманої продукції від наявного поголів’я овець на період полонинського літування.
Саме 6 травня вівчарі здавна починали вибиратися в полонини. Ґазди доручали їм своїх овець, ті доїли та міряли їхнє молоко й, виходячи з цього, домовлялися про кількість виготовленої овечої продукції за літо, оплату праці, складали списки почерговості виходу на високогір’я, вирішували інші господарські питання.
Міра у Росішці, вівчар Руслан Нілов. "Файний удій, файні ґазди, добрий вівчар" – підписав світлини автор.Фото: Андрій Грицак/Facebook
Міра на Рахівщині
Незважаючи на те, що весна цього року забарилася, не зрадили прадідівській традиції газди Росішки, Луга, Кобилецької Поляни, Банського, й перше важливе весняне дійство, яке знаменує початок полонинського літування, вже провели в урочищах Гажий та Буковина. Більше вісімсот їхніх овець на полонинах Великий і Малий Менчіл, Кадоб, Явір, Ясля, Знанин, Хвіст Веденяски впродовж цього літа випасатимуть вівчарі Павло Грицак, Руслан і Дмитро Нілови.
Як і щороку, у нинішній мірі було щось особливе, що начебто усі розуміють, але пояснити важко. Просто-на-просто, треба відчути на смак дим прокуреної колиби, запах спареного молока, справжньої толоки, людського гомону посеред збентеженої отари у кошарі. Видається на зрежесовану життям п’єсу, дійові особи якої чітко знають ролі, хоча ніхто наперед їх не розучував. Зрештою, у подібному немає потреби, оскільки участь у ній беруть родини, де любов до вівчарства передається з покоління в покоління. Саме тому тут немає випадкових, а тільки свої, справжні поціновувачі не тільки екологічно чистих сиру, вурди, а й шанувальники нелегкої справи. Завдяки їм не згасає на високогір’ї полонинська ватра.
У гуцулів з цим великим пастушим святом пов’язано чимало традицій
- Так, на Юрія біля воріт або на загороді гуцули розкладали багаття (курище, ватра) і просили Бога, аби дав їм багато худоби (маржини). Коли ж з багаття залишаться лише жарини (грань), тоді ґазда переводив через нього худобу. Відтак знову підкидали до ватри хмизу і підтримували її аж до світанку. Вважалося, що це відлякує відьом-черідниць.
- На воротах також клали грудку глини (кєцку), в яку втикали зелене гілля, аби все цього року родило і велося.
- На світанку гуцулки збирали рослину юрочку, сікли її дрібно та посипали сіллю зі святвечірнього стола. Вони вірили, що коли це дати худобі, буде від неї жовта густа сметана.
- На наших очах відмирають давні вірування, хоча звичай палити ватру перед Юрієм зберігається по всій Гуцульщині.
- У день святого Юрія, як оберіг від відьми, на дверях хліва вішали борону. А напередодні свята корові змащували місце між рогами й хвіст часником та дьогтем і в чотири кути хліва клали часник, щоб відьма не зайшла.
