Чим живе один з невеликих населених пунктів району село Росішка. Який об’єднує близько 450 дворогосподарств з населенням одна тисяча 285 осіб з’ясував Рахів.City.
Мольфар, хата на дубі – локації привабливості Росішки
Росішка ніколи не була в числі багатих населених пунктів, коли мова заходила про фінанси. Принади невеликого населеного пункту, який об’єднує близько 450 дворогосподарств з населенням одна тисяча 285 осіб, криються в іншому. Насамперед, в талановитих, працьовитих людях.
Неважливо про яку сферу йдеться, адже помилково вимірювати громаду науковими досягненнями, вченими ступенями чи іншими здобутками. Хоча у невеликому селі знаменитостей не бракує, щоправда, більшість визнали за часів незалежності країни. І неспроста, позаяк попередньої доби вітали послушність утвердженій ідеології, а тих, хто мав власну думку й висловлював її відкрито – карали таборами, щоб налякати інших.
У Росішці живе та служить дяком останній в’язень сталінських таборів, 92-річний Іван Мирон. Цей чоловік відбув 25 років у таборах ГУЛАГу.Фото: Іван Копич/Facebook
До честі росіщан, своє, рідненьке, берегли у домашніх умовах. Як і відвідували підпільно служби греко-католицької конфесії. А ще трудилися, обробляючи власні наділи, що дозволяло утримувати худобу на обійсті й годувати колгоспну.
Великодня музика біля храму Всіх Святих села Росішка.Фото: група Росішки/Facebook
Роботи у населеному пункті не було і на всіх бракувало
Колгоспна бригада, цех з обробки шкіри, традиційно – заклад освіти, дитсадок, будинок культури, лікарська амбулаторія, бібліотека, магазин, чайна, сільська рада. Проте, на пустощі часу не було через ведення дрібного сільськогосподарського виробництва. Відпочивали взимку і те умовно, позаяк справ все одно вистачало.
Часи незалежності не вплинули на розмірений, тихий ритм життя Росішки. Ліквідація колгоспу відразу позитивно відобразилася на веденні підсобного господарства. Замість однієї господарі утримували по кілька корів, збільшували також поголів’я овець. А система державних дотацій на худобу, відкриття ковбасного цеху і сироварні у Лузі, дозволяли підтримувати незначний баланс між витратами і заробітком.
Однак, економічні пертурбації позбавили й без того слабкий у плані зайнятості регіон наявності робочих місць, а відкриття кордонів відкрило нові можливості для наступного покоління.
Фото: Рахів.City
Проте ми стали рівноправними членами єдиної команди, котра прагне розвивати території незалежно від кількості населення, наявних підприємств чи інших факторів. Поки що триває процес становлення управлінських структур, притаманних раніше тільки районному рівню, невдовзі підіб’ємо підсумки фінансової спроможності населених пунктів, що дозволить реалістично складати перспективні плани розбудови інфраструктури, впливати на ті, чи інші сфери життєдіяльності громади.
Життя нуртує розміреним ритмом
Попри те, що невеликий населений пункт зірок з неба не знімає, життя й надалі нуртує розміреним ритмом. Приватний бізнес представлений крамницями та барами, об’єктами туристичної сфери, меблевим цехом. І хоч їх не так вже й багато, позаяк на таку кількість населення і немає потреби, але й вони вносять частку в загальну сільську скарбничку. З миру по нитці – бідному сорочка.
Щоправда, з окремими платежами ще і зараз кояться дивні речі. Наприклад, плата за землю інколи менша, ніж банківські послуги. Або ж надсилають квитанції на померлих. Хоча відповідні відомості вносять до бази оподаткування, але програма вперто не реагує.
Упорядкованість населеного пункту кидається у вічі, як і понівечена головна вулиця від дороги Луг – Косівська Поляна, протяжністю 1,5 км. Проектно-кошторисна документація на капітальний ремонт шляху готова, однак цього року через брак фінансування обійдуться підлатуванням струменевою машиною.
Фото: Рахів.City
Помітна робота комунальної служби
Роботу комунальної служби, яку в селі представляє Володимир Нілов, помітно неозброєним оком за покошеними узбіччями дороги, упорядкованими кладовищами, в’їздом до Росішки, де, крім всього, встановили стаціонарний смітник, висадили алею горобини. Засобами для спилювання кущів, похилих гілок чи дерев, косіння трави та іншим реманентом, як й інші села громади, забезпечені централізовано.
Тверді побутові відходи забирає ТОВ «Екобат Шураві». І хоча у дворогосподарствах нараховується тільки 60 сміттєвих баків, але населення користується іншою опцією, закуповуючи у крамницях спеціальні мішки і у такий спосіб підтримує довкола чистоту. А невдовзі встановлять ще п’ять із семи контейнерів для роздільного збору пет-пляшок і скла, оскільки є ефект від вже двох, покладених раніше.
Прибрали в’їзд до села, на черзі – упорядкування сільських вулиць
– Як і кожен населений пункт, Росішка теж не позбавлена проблемних питань, – веде далі розмову Михайло Миколайович.
Перспективу розвитку населеного пункту староста бачить в капітальній дорозі Рахів –Калини. Це привабить місцевого відпочиваючого, а відтак – і з-за меж навіть області. Чого тільки варта локація урочища Солдатський верх, де і на дубі хата? Місце давно облюбували росіщани, а також гості для масового відпочинку. До речі, ще до карантинних обмежень у садибах зеленого туризму всі місця були зайняті, їх навіть, доводилося бронювати завгоді.
У дворогосподарствах ще утримують худобу
Поряд з цим, поштовх отримало б й ведення традиційного сільськогосподарського виробництва. Адже, незважаючи на зменшення поголів’я худоби загалом, у дворогосподарствах ще утримують біля 50 корів, 540 овець, 25 коней, бичків та іншу живність.
"Міра у Росішці, вівчар Руслан Нілов. Файний удій, файні ґазди, добрий вівчар", - пише І.КопичФото: Іван Копич/Facebook
Сім’я Івана та Василини Климпушак має дві корови, бичка, а Дмитро та Руслан Нілови, Павло Грицак, Іван та Михайло Ференци – від десяти і більше овець. І це не межа. Відсутність дотацій, закриття сироварні, ковбасного цеху – ланцюг негативних послідовностей, які впливають на бажання людей утримувати худобу. Можливо, один із варіантів пожвавлення тваринництва криється у відновленні дотацій, але вже на місцевому рівні, якщо будуть на це кошти.
Відразу досягти бажаного результату ніхто не мріє, а розраховує на реальні речі. Тим більше, не беруться складати захмарні плани, натомість, працюють на перспективу. А досягнуть бажаного, поєднуючи одне з іншим, як розвиток туризму на базі місцевого колориту, враховуючи і реалізацію сувенірів, картин художника Василя Скрипки, сільськогосподарського виробництва, сприяння ведення бізнесу.
Тим більше, що все у територіальній громаді вирішують спільно, що, виявляється набагато легше, адже зникло непотрібне і колись зайве адміністрування кожного кроку, підкріплене відповідями на багаточисельні листи.
