Напередодні 14 жовтня, що об’єднує свято Покрови і День українського козацтва, а останні роки ще й День захисників та захисниць України, як ніколи варто задуматися про людей, яким завдячуємо мирним життям.
Попри реформу силових структур, наша країна все ще сповнена гендерними стереотипами. Стереотипами, які власними прикладами щодня розвінчують жінки, що служать народу України на рівні з чоловіками.
В історії для Рахів.City працівниця Управління дотримання прав людини Національної поліції України Тетяна Щерба розповідає, як на Закарпатті боряться з дискримінацією, чи знають у силовому блоці про гендерну рівність і чи правда, що загострене почуття справедливості насправді допомагає жити.
Кар’єрні сходинки і допомога людям
Озираючись на початок свого шляху, до того, як одягла погони і що її до цього спонукало, Тетяна згадує, як із дитинства вирізнялася серед ровесників особливим почуттям справедливості. Тому з досить юних років розуміла, що буде боротися за правду, допомагати людям тому, й вступила у рідному місті на юридичний факультет Ужгородського національного університету.
У 2010 році вийшла з альма-матер зі ступенем бакалавра, що нині прирівняно до спеціаліста. Проте, попрацювати відразу не вийшло, бо вперше вийшла заміж й пішла у декретну відпустку. Та все ж почуття справедливості не вгасало у її душі, тож коли дитині виповнилося три роки, подалася на відбір до лав Національної поліції.
— Тетяна відразу розставляє крапки над «і», розповідаючи, як проходила відбір до лав правоохоронців. – Коли стартував відбір, зрозуміла: якщо мене оберуть за мої здібності, тоді у країні справді щось міняється. Багато чула (особливо від колишніх міліцейських) про те, що місця куплені. Але виклавши свої знання та зусилля, отримала на електронну скриньку лист, що відібрана до лав патрульної поліції. Відправила дитину до дитсадка, а сама пішла на навчання, яке відбувалося в Ужгороді. Потім мене направили на службу до Мукачева.
Нікого там не знала, місто для неї було Terra incognita. До того, була найнижчою у роті, й тоді вперше відчула, що до неї ставилися не надто серйозно, думали, що під час патрулювання доведеться ще і її захищати. Однак не так сталося, як гадалося, бо її бойовий дух був сильнішим від фізіологічних даних. Тож напарники зрозуміли, що Тетяна не те, що сама за себе постоїть, але ще й прикриє спину колезі.
Набравшись досвіду, проявивши себе, отримала від керівництва пропозицію кар’єрного росту. Так і пов’язала життя з Управлінням дотримання прав людини Національної поліції України.
— Бачу, що у тебе є потенціал, ти патрульну службу переросла, — сказав мені керівник, і я знову відправилася на навчання, до Києва, — згадує минуле ще тоді патрульна Щерба. — Перші два дні далися дуже важко, бо нам сказали, що й надалі будемо патрульними, тільки сферою діяльності будуть права людини. Проте, як виявилося, ми — більше не є патрульні, нас призначають в Управління забезпечення прав людини й ми входимо до центрального органу управління Нацоліції, уповноваженими головами – це набагато вище, ніж патрульна.
Зізнається, що було надзвичайно важко, адже сфера роботи – це права людини в поліцейській діяльності. А для працівників поліції права людини вже стереотип.
— Що ви хочете? Ви захищаєте права ґвалтівника, вбивців, злочинця, — казали мені на різного рівня нарадах: я чула різне від рядового до керівників області… — зізнається Тетяна та розповідає й про те, як будучи однією із трьох жінок на найвищій нараді області, вказувала працівникам із високим званням на їхні помилки у роботі.
Наразі моя сфера – це захист прав людини у поліцейській діяльності, захист прав поліцейської діяльності: як працівники поліції відпрацьовують певні алгоритми дій, впровадження відеосистеми «Custody Records». Також моя робота — це захист персональних даних, а ще протидія домашнього насильства.
У Львові, 5-6 жовтня на нараді працівників Управління з усіх областей, Тетяну Щербу удостоїли новим званням - капітан поліції!Фото: Тетяна Щерба/facebook
Дискримінація і власне право на роботу
— Нас часто побоюються, коли ми приїздимо на перевірку. Але найважчими роками на службі виявилися два останні, бо проходили реорганізацію. Саме тоді відчула дискримінацію жінок у поліції,— ділиться пережитим Тетяна Щерба.
Поліцейська розповідає про власний досвід із дискримінацією та сексизмом, який пережила на собі, і закликає жінок-правоохоронниць не боятися відстоювати свої права.
— Було дуже важко. Ми проходили атестацію, а я не хотіла добровільно переходити ні на яку іншу посаду, бо впевнена, що достойна посади, яку обіймаю. Однак тодішнє керівництво Національної поліції так не вважало, — веде далі нині капітан Щерба.
— Мене намагалися скоротити, але на час, коли проходила атестацію, моїй дитині був лише рік і чотири місяці. А загалом у декретній відпустці не була, на службу вийшла, коли малечі виповнилися всього три місяці. Тож дискримінація до жінки у поліції полягала в тому, що коли оголосили що наше управління реорганізовують, я не приїхала, бо у мене захворіли двоє дітей. Відкрила лікарняний, який мені, як мамі, гарантований законом. Але керівництво вирішило, що я пішла проти наказу, значить мені не місце на посаді.
До 10 лютого 2020 року мала ще працювати, а 11-го — бути звільнена, бо за результатами атестаційної комісії, я не проходжу. Однак, 7 лютого написала рапорт до голови Національної поліції. Згідно кодексів закону про працю є стаття, що жінку, яка має дитину до трьох років, неможливо звільнити. Навіть якщо ліквідовується підприємство, її треба влаштувати на інше місце. А наше управління реорганізовувалося, відповідно— місце робоче я повинна була мати першочергово.
Далі Тетяна Щерба зателефонувала до Департаменту кадрового забезпечення й повідомила, що до них «їде сюрприз». Тож шкодує, що не бачила виразу обличчя людини на іншому кінці телефонного зв’язку, бо вона була щиро здивована. І повторно, ще електронним варіантом надіславши їм рапорт, відстояла своє право на посаду та на роботу, як жінка-мама.
— Розуміла, що ламаю їх, що надалі буду під пильною увагою, й була готова до цього, бо вважаю, що гідно несу свою службу. Історія не закінчується, бо на рівні області, як тільки змінюється керівник, заново доводиться пояснювати, що права людини — це важливо. І діяльність працівників поліції без дотримання прав людини НЕМОЖЛИВА.
Фото: Асоціація представниць правоохоронних органів/Facebook
Асоціація представниць правоохоронних органів
На думку Тетяни, найбільше жінок-поліцейських та й в цілому захисниць України страждають, якраз через те, що їм не хочуть давати відпустки по догляду за дитиною. І мова — не про декрет. Насамперед, це лікарняні, коли маля хворіє, або відгул від нічних чергувань, коли дитину немає з ким залишити.
Проте, існують випадки й некоректних сексистських висловлювань на адресу жінок, про які часто вони навіть не заявляють. І більше таких історій вона дізналася в Асоціації представниць правоохоронних органів. Сама ж жінка є членкинею асоціації й зізнається, що вона їй дала однодумців і силу разом протистояти дискримінації представниць прекрасної статі у органах. Можливість розвиватися, знайомство з ідейниками, а ще бути і організовувати різні заходи, наприклад «8 березня у погонах». На конференціях порушують проблемні теми жінок різних сфер: прикордонники, поліцейські, військові… Асоціація має підтримку керівництва Національної поліції і це дуже цінно.
— Ми всі одинакові і рівні! Це я намагаюся довести всім жінкам, які служать. І власним прикладом показую, що можна та треба відстоювати свої права,— каже капітан Щерба. Хоча із гіркотою визнає, що, на жаль, у нашому суспільстві жінка рідко розповідає про свої історії дискримінації чи сексизму на роботі, або говорить тільки тоді, коли йде на керівні посади.
Нині Тетяні хочеться, щоб керівниць у всіх видах силових структурах було більше, щоб жінки не боялися і досягали більшого. А факт перейменування з Дня захисників України на день і захисниць країни сприйняла із радістю та гордістю, бо нині жінки на рівні із чоловіками несуть службу.
Закликає відстоювати власне «Я» поліцейська, і цивільних жінок та протистояти будь-якому насильству в свій бік, особливо домашньому.
Домашнє насильство
Про насильство у сім’ї Тетяна говорить перш за все через призму власного досвіду, бо у попередньому шлюбі зазнала цієї долі. І кроком до подолання цієї проблеми вважає визнати для себе, що ти — жертва, запитати, чи ти й надалі хочеш терпіти. Однак, найголовніша причина піти від чоловіка-кривдника, на її думку, — це діти.
Вона, що жінки направду дуже багато терплять у родинах, бо якщо говорити про насильство, то це не обов’язково побиття, а і фінансовий та психологічний тиск. Часто жертви просто не мають можливості піти від кривдника, бо йти нікуди. А ще існує страх осуду, що люди скажуть.
— Варто пам’ятати, що постраждалим може бути будь-хто, незважаючи на соціальні статуси. Але якщо ви відчуваєте будь-який тиск, то про це треба говорити, викликати поліцію. Боротися за свої права! — закликає правозахисниця.
Додає й те, що у випадку, якщо працівники поліції не приїдуть на виклик, або неправильно відреагують на звернення постраждалої, обов’язково слід звернутися до їхнього управління чи просто написати їй на Фейсбук. Головне — не мовчати, бо мовчанням ви даєте німу згоду кривднику на його вчинки.
Фото: Управлінням дотримання прав людини Національної поліції України/Facebook
Реформа поліції
Не таїть правди про помилки працівників правоохоронних органів Тетяна, бо як каже: «вони трапляються, адже поліцейські теж люди, і серед умовно двох тисяч закарпатських правоохоронців немає гарантії, що хтось із них не може завтра переступити закон». Проте, на власному досвіді відчуває зміни у поліції.
Хоча стикалася і з фактами неприємного ставлення громадян до поліцейських. Цікаво, що коли вона не у формі, то негативу не зустрічала. Знає і про недовіру до правоохоронних органів і про низку інших проблем як усередині структури, так і зовнішніх, з людьми. На все це може тільки сказати, що власним прикладом намагається показати, як працівники поліції мають спілкуватися між собою та з громадянами. А молодому поповненню правоохоронців рекомендує діяти лише згідно із Законом, тоді вони завжди будуть праві.
Сила жінки — у ній самій
— Жінка — це сила, яка може перебороти все! Головне — не боятися і бути готовою до боротьби за власні права, — впевнена Тетяна Щерба. — У всіх є внутрішня сила. У всіх людей, просто хтось боїться її показати. А я закликаю не боятися!
Вона пропонує гуртуватися у спільну команду однодумців, наприклад, вступати до Асоціації представниць правоохоронних органів. І найголовніше — не мовчати про проблеми, бо інакше вони ніколи не будуть вирішені!
Публікацію підготовлено у партнерстві з ООН Жінки в Україні та Українською асоціацією представниць правоохоронних органів (УАППО) за підтримки Уряду Норвегії. Сьогодні, 12 жовтня, в Києві відбудеться міжрегіональна Конференція-телеміст Української асоціації представниць правоохоронних органів "Руйнуй стереотипи, пізнаючи себе», яка має на меті посилити голос жінок-представниць правоохоронних органів, сприяти зростанню їхнього авторитету та подолання викликів, з якими стикаються жінки-правоохоронниці під час роботи та несення служби. Слідкувати за трансляцією конференції тут.
