Сьогодні, 31 жовтня, у Великому Бичкові був справжній танцювальний бум. Адже цього дня відбувся VII обласний фестиваль народного хореографічного мистецтва імені Йосипа Волощук. А що ж було на цій мистецькій події, дивіться у фоторепортажі на Рахів.City.
Відкриття фестивалю
Як годиться, хореографічну подію обласного масштабу у Бичкові відкрив композицією «Привітальна» народний ансамбль пісні і танцю «Лісоруб». Ну, а після того, як перші «Гей-гов!» рознеслися залою, розпочался урочиста частина фестин.
Із вітаннями до великобичківців та шанованих гостей події – суддів, керівників та учасників колективів – голова Великобичківської ТГ Олег Бурса. Виступили із промовами й Віктор Кравчук – заступник директора департаменту, начальника управління комунальних закладів культури, національностей та релігії Закарпатської ОДА. А ще Ганна Дрогальчук – директорка комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради, заслужений працівника культури.
До слова запросили й почесну гостю – Наталію Петій–Потапчук, директорку-художню керівницю та головну диригентку Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, доцентку, кавалера Ордена Княгині Ольги II ступеня. Вона наголосила на величі особистості Йосипа Волощука, відзначила та його внесок у розвиток хореографічного мистецтва загалом та «Лісоруба» зокрема. Саме для ансамблю вона мала подарунок у вигляді архівного альбому із фото та іменами перших учасників мистецького колективу.
Зі сцени вшанували дружину Йосипа Миколайовича Мирославу Петрівну Волощук, розповіли про його велич, талант та працю.
Акцентувалася увага та тому, що його постановки стали культурним надбанням не тільки Бичкова, Рахівщини чи Закарпаття, а й цілої України. Він – корифей народної хореографії, кавалер ордена «Знак пошани», заслужений працівник культури… Тож на події, організованій в честь культурного діяча, присутні віддали шану йому та його колегам із селища, яких вже немає в живих хвилиною мовчання, а до меморіальної дошки маестро поклали квіти.
Фото: Рахів.City
Хто ж оцінював конкурсантів
Ну, й звісно, всім представили суддівський склад цьогорічного хореографічного конкурсу. А це – семеро митців, працівників культури, які й вітали присутніх, також:
- Микола Молнар – провідний методист комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради, член Національної спілки хореографів України;
- Єлизавета Баб’як – викладач-методист циклової комісії хореографічних дисциплін інституту культури і мистецтв Закарпатьської облради, член Національної спілки хореографів України;
- Людмила Вайзер – старший викладач вищої категорії хореографічних дисциплін Ужгородської школи мистецтв, заслужена артистка України;
- Михайло Вігула – викладач Ужгородського музичного коледжу ім. Задора, заслужена артистка України;
- Олександр Карбованець – викладач Ужгородського інституту культури і мистецтв.
Фото: Рахів.City
Давали лиха закаблукам
Представивши всіх і вислухавши слова привітання, зі ще однією композицією виступив колектив ансамблю «Лісоруб» та вихованці Василя Поповича – зразковий оркестр народних інструментів «Бичківські музики».
Фото: Рахів.City
Після, одні за одними, вервечкою почали виходити учасники фестивалю-конкурсу чи не з кожного куточку Закарпаття. Приїхали показати свої хореографічні таланти й колективи з Ужгорода, Хуста, Чопа, Тур’я, Дерцен та інших місцин Срібної землі. Загалом зібралися 16 колективів (320 учасників).
Рахівщину ж представляли:«Шовкова Косиця» з села Чорна Тиса (керівник Василина Теміцька) та з Рахова «Джерельце» і «Едельвейс» (керівник Мирослава Шемота), «Авангард» (керівник Олена Мамедова). «Шовкова косиця» суддям презентувала танець «Весілля у Карпатах», а хореографи із райцентру привезли: «Едельвейс» – «Гуцулку», натомість «Аркан на сучасний лад» і «Десь під Говерлою» презентував (зразковий хореографічний колектив «Авангард»), «Козачок» і «Молдавський народний танець» («Джерельце»).
Танці та атмосфера
Варто зауважити, що окрім головної ідеї фестивалю – популяризація та підтримка народних танців – захід ще є майданчиком для обміну досвіду та зустрічі колег-хореографів. Загалом, це мистецька подія, яка об’єднує всіх, хто не байдужий до нелегкого танцювального ремесла, досвід для юних танцюристів, натхнення для їх викладачів й звичайно радість глядачам.
На жаль, в силу карантинних обмежень не вдалося зібрати повної зали, але ті люди, яким вдалося бути свідком сьогоднішнього концерту, отримали справжній заряд вражень. Ох, бо подивитися було на що.
Кружляли танцюристи й у «Словацькій карічці», витанцьовували в угорському «Чардаші», запальній «Гуцулці» та швидкому «Аркані», інших не менш чарівних танцях. Приємно дивували костюми, які були продумані до деталей, а розглядати хотілося кожен елемент вишивки, вибагливий крій та інші дрібні прикраси. Не можна не виділити й цілі хореографічні постановки, де всього за кілька хвилин розгорталася ціла сюжетна лінія.
Повірте, сьогодні на сцені Великобичківського будинку культури була і пристрасть та залицяння між хлопцями і дівчатами; були й веселі ігри, важка праця, дівочі розваги й справжнє життя.
Тож поки є мистецтво, доти є ми, як один народ, як нація, фестиваль народного хореографічного мистецтва імені Йосипа Волощук цьому доказ. Адже кожного разу, як він відбувається, всі мають можливість пересвідчитися, що в нинішніх юних артистах продовжуються традиції їх прадідів, які століттями тому танцювали такі ж танки.
