Як правильно готуватися та йти до сповіді – пояснює о. Василь Носа

– Катехизм чітко навчає нас про такі тайни: хрещення, миропомазання, присвята Євхаристій (причастя), покаяння (сповідь), подружжя, священства та єлеопомазання,– розповідає о. Василь. – Це сім святих тайн, що Христос установив нам у християнській релігії.

Фото: Успення Пресвятої Богородиці м. Рахів/Facebook

Коли говоримо про сповідь, то це мова – про четверту, а у деяких Катехизмах про третю святу тайну християнської релігії. Свята тайна покаяння передбачена Христом для того, що він добре розумів, що після первородного гріха Адама і Єви природа людини вже стала більше схильною до гріха. Христос, як добрий батько, дав нам можливість позбавлятися, звільнитися від прогрішення.

Свята тайна покаяння має п’ять обов’язкових умов, за якими нам будуть прощенні гріхи

– Людина мусить проекзаменувати совість за певний відлік часу від минулої сповіді. Якщо ж взагалі ніколи не сповідалася, то зробити генеральний іспит, – зауважує о. Носа.

– Сісти і пригадати собі, чим я міг образити Господа Бога. А нашого Бога ображає гріх! А що є гріх? Це свідоме і добровільне порушення Божого закону, заповіді! Свідоме і добровільне – це важкий гріх, що розриває стосунки із Богом, бо є ще й легший гріх – несвідомий і недобровільний. Наприклад, я забув, що сьогодні неділя чи свято.

Гріхи, як зло поділяються на п’ять видів:

Первородний гріх (ми всі хрещені вже не маємо до нього ніякого стосунку)

• 7 головних гріхів;
• 9 чужих гріхів;
• 6 гріхів проти святого духа;
• 4 гріхи, що кличуть про помсту до неба.

Коли віруючий робить іспит совісті, має глянути на ці гріхи, а ще на заповіді Божі:

• 10 – Божих,
• 2 – любові
• 6 – церковних

й по них переглянути, чи не образив Бога. Далі треба заглянути до шести правд християнської віри, які є обов’язковими для всіх. Переглянути, чи не сумнівався у них, не підтакував про них. Після задуматися над молитвою, постом і вчинками милосердя. Далі проаналізувавши все, зробивши іспит совісті, краще занотувати всі прогрішення на письмі.

Варто пам’ятати, що, сповідь не буде корисною, якщо ви не виконаєте іспиту сповіді, а підете до церкви, бо всі сповідаються!

Після виявлення гріхів, християнин повинен збудити у собі досконалий жаль. Що це таке? Це друга обов’язкова умова доброї тайни покаяння. Я маю пожаліти за те, що тими гріхами своїми образив найбільшого добродія – свого Господа Бога.

Чому саме досконалий жаль? Бо коли, наприклад, людина каже: «Йой, напив’ємся, лежав там та простудив’ємся, йой та так ми шкода», – це недосконалий жаль! Адже, вона прогнівила Бога, який їй наказав не напиватися. Вона образила його!» – пояснює о. Василь.

Виявивши весь бруд гріхів, яким образив Бога, особа маю збудити жаль про них та викликати у собі постанову виправитися! Не робити більше такого, щоб свідомо більше не ображати Господа та ближнього свого.

Після постанови виправитися, я поспішу до найближчої сповідальні, щоб виказати гріхи перед священником. Це – безпосередня сповідь, а вона лише є четвертою умовою святої тайни покаяння. Треба казати, йду до святої тайни покаяння!

Це живий контакт зі священником, де можна виказати йому свої гріхи. Але це потрібно робити за певним порядком:

1. Йдучи до сповіді, промовити таку молитву: «Я, грішник, сповідаюся Господеві Богу Вседержителю, в Тройці Святій Єдиному, Пречистій Діві Марії Матері Божій, Святому Ангелу охоронителю моєму, всім Святим і тобі, Отче мій духовний, в усіх моїх гріхах». Тоді здороваєтеся зі священником, стаєте на коліна, й кажете, за який термін сповідаєтеся!
2. Гріхи виказувати на вухо, не говорячи їх голосно, щоб ніхто не чув про гріхи крім отця. Важливо нічого не затаївши, а все виговорити! Адже, гріхи проговорені у голові – не простяться, бо невиказане вважається затаєним, що теж є гріхом – святотатством! Не потрібно боятися, чи соромитися казати свій гріх, бо священик, який вас сповідає, знаходиться під присягою, що ніколи не зрадить святої тайни покаяння. Навіть під загрозою смерті.
3. Коли виказав все, кажете: «Я більше нічого не пригадую». Після цього священик вам відповість: «Жалуйте такою молитвою: «За всі ці свідомі й не свідомі гріхи, я щиро каюся й жалую, що образив всемилосердного Бога. Обіцяю життя своє поправити і більше не грішити. Боже, милостивий будь мені грішному (грішній). Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені!».

Фото: Українська греко-катлицька церква у Італі

Виказавши все, слухаємо науку священника, який скаже, як боронитися від гріха, на що звернути увагу. Далі отець скаже епітимію – яку зробити покуту за гріхи, як наслідки сповіді.

Вона буває двох видів – молитовна та матеріальна. Якщо вчинив гріхи матеріальні – щось украв, то повернути це, якщо оббрехав – перепросити, образив – попросити у людини прощення.

Нематеріальні гріхи слід покутувати молитовно – більше чи менше молитися, або відправитися у паломництво до святого місця.

«У страсний тиждень треба утихомиритися» – закликає о. Тарас Бровді

Вербна неділя: як святкувати й чого не робити у цей день

Молитовний егоїзм та «скасована Пасха». Історія священника-блогера з Рахівщини