Якщо у вас поганий настрій – просто почитайте її гуморески. Сьогодні ми розповімо про ще одну нашу талановиту землячку – Оксану Йонаш-Тодер, яка пише чудові вірші та популяризує гуцульський діалект. Про любов до поезії, Закарпаття та коли чекати нову збірку читайте на Рахів.City.
― Розкажіть, будь ласка, про себе та свою любов до поезії. Коли ви почали писати перші вірші?
―Я народилася і живу в присілку Вільховатий, який відноситься до Костилівки. Перший вірш написала після закінчення восьмого класу, в 14 років, коли закохалася в юнака, який згодом став моїм чоловіком. Особливої любові до поезії як такої, мабуть, і не було. Вірші читала змалку, бо росла між дитячих книжок, які мені завжди купляли батьки, бабуся і дідусь. Добре вчила напам’ять вірші шкільної програми й нічого більше.
Перший вірш був про осінь. В ньому вилились почуття-роздуми, які навіяло перше вже таке серйозне кохання. Бо час був знову повертатись до школи, а тоді мені вже зовсім було не до навчання. Дев’ятий клас закінчила з відзнакою.
Фото: Рахів.City
―Як з’явилася ідея писати саме гуморески?
―Спочатку заримовувала тільки почуття, які переповнювали. І це стало невід’ємною частинкою мене і мого життя. З часом та домашніми клопотами поезія трохи відійшла на задній план, а то і взагалі стихла на кілька років. Поки не з’явилися соціальні мережі.
Почала римувати там. Знову вирвалося з мене те, що сиділо глибоко, в чому відчула нагальну проблему: поділитися, висловитися, донести себе. Вірші були про любов, ліричні. Але розуміла, що між рядками пробивався той гумор, та сатира, з яким дивлюся на світ, і в якому ховаю свої страхи. Брала участь в конкурсах, натрапила на гумористичний. Подумала, чому б ні? Гумор дався мені легко і вдало. Були схвальні відгуки та задоволення від написаного. Так і почала писати гуморески.
―У них ви часто використовуєте гуцульський діалект, ще й подаєте значення окремих слів. Чому вирішили писати саме на діалекті?
―Якось натрапила на діалектні вірші в соціальній мережі. Людина писала дуже добре, але мені здалося це дуже дивним. Хіба так можна? Хіба це вірш? З часом, з подивом для себе, дізналася, що справді є місце такій поезії і вирішила себе в цьому спробувати, хоча діалектні слова римувати непросто, мала сумніви. Вийшло все з першого разу. Це був вірш «Сповідь Тиси». Вподобань було немало і добрих відгуків теж. Запалилася і вже п’ятий рік насолоджуюсь написанням, майже тільки таких віршів, гуморесок.
Фото: Оксана Йонаш-Тодер/Facebook
― Що надихає вас на творчість? Звідки берете ідеї для віршів?
― На творчість надихає чоловік. Першими читачами і схвальниками є мама і тато. Ідеї для віршів з’являються по різному: з побаченого, почутого, спостережень життєвих ситуацій, як і домашніх, так і знайомих, чи малознайомих людей, а також, як не дивно, просто нізвідки.
― У вас велика група прихильників у Facebook – понад 3 тисячі людей, сотні коментарів, вподобань. Як виникла ідея ділитися власною поезією через соціальні мережі?
―Ідея поділитися віршами в Фейсбуці прийшла сама собою, як і поділитися, наприклад, світлинами.
Фото: Оксана Йонаш-Тодер/Facebook
― Світ побачили вже дві ваших збірки – «З Оксанчиної тайстрини» та «Думаю в стовпчик». Де можна їх купити? І коли чекати на третю книжку?
― «З Оксанчиної тайстрини» розійшлася світом і наразі купити її вже не можна. «Думаю в стовпчик» можна придбати в місті Рахові, в книжковому відділі магазину «Трембіта»; на Набережній, в сувенірному «Гуцульська світлиця»; в Богдані, у Білінкевича Мирона Івановича, який є меценатом цієї збірки, та безпосередньо у мене самої.
Третя збірка ще не в планах, хоча матеріал для неї готовий.
―На ваші гуморески знімають відео. Чи знаєте ви наперед, що вірш буде популярним?
―Щодо популярності вірша – не знаю. Кому що до вподоби. «Сповідь Тиси» свого часу набрало дуже багато вподобайок, але це не гумореска. Про долари знімали відео, бо він більше пасує для школярів, дітей. Я ж переважно пишу для дорослих, то не все зачитає дитина і я це розумію. Школярі самі вибирали гуморески для конкурсів, що було надзвичайно приємно і несподівано.
―Що ви любите читати у вільний час?
―У вільний час я пишу і, на превеликий жаль, вже нічого не читаю тепер. Так склалося, прочитано багато. Тепер час писати.
―Чим для вас є Закарпаття?
―Закарпаття – моя домівка, місце, де народилася і живу. До речі, однією з трьох пісень, які написала, є пісня «Моє Закарпаття» на музику українського композитора Володимира Домшинського, яку виконує талановита співачка з Ясіня Анна Гафіяк. Два роки тому вона брала участь у Всеукраїнській народній пісенній премії «Галицький шлягер» та отримала диплом лауреата.
―Ваші побажання читачам Рахів.City?
―Читачам Рахів.City бажаю позитивного настрою, добрих емоцій та приємних вражень від прочитаного. Читайте те, що приносить задоволення.
