Сьогодні в Україні День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Його відзначення саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме цього дня у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції, відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинула найбільша кількість українських воїнів.
Ті трагічні події розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже поспіли. І саме під цими соняхами сотні захисників України в боротьбі з ворогом поклали своє життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. Саме тому сонях став символом Дня пам’яті захисників.
В російсько-українській війні загинуло четверо захисників із Рахова та двоє, які народилися у Верхньому Водяному і Косівській Поляні. Хто вони?
Калинюк Олексій Сергійович
(30.03.1993 - 3.07.2014)
Служив механіком-водієм 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
Народився 30 березня 1993 року, в Рахові. У 2010 році закінчив загальноосвітню школу №1 міста Рахів.
З весни 2011 року проходив строкову військову службу, з 15 липня 2011 року – військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України. Пройшов військову підготовку у 169-му навчальному центрі Сухопутних військ ЗСУ (військова частина А0665, селище міського типу Десна Козелецького району Чернігівської області). З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.
3 липня 2014 року солдат Калинюк загинув під час обстрілу зі стрілецької зброї та мінометів позицій українських військових у районі села Нижня Вільхова Станично-Луганського району Луганської області.
6 липня 2014 року похований на кладовищі по вулиці Київська у Рахові.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (03.02.2017; посмертно).
Почесний громадянин міста Рахова (18.12.2014; посмертно).
У квітні 2016 року вулицю Заводську райцентру перейменовано на вулицю Олексія Калинюка.
Мартинюк Василь Васильович
(22.11.1990 — 14.08.2014)
Солдат, навідник танка 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).
Навчався в ЗОШ № 2 Рахова до 2008 року, 2009-го пішов у ЗСУ на строкову службу. 2010-го, демобілізувавшись з частини зенітно-ракетних військ (Одеса), повернувся додому.
З 2011-го служив за контрактом.
Загинув внаслідок артилерійського обстрілу, який вели російські терористи в бою під Лутугиним.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.3.2015, посмертно).
Почесний громадянин Рахова (посмертно).
Марфіч Михайло Васильович
(13.03.1970 - 25.08.2014)
Старший сержант, Навідник-оператор, 51-ша окрема механізована бригада.
Мобілізований в червні 2014-го. 25 серпня 2014-го загинув в бою біля села Стила. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля н. п. Березне — Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25-26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений 27 червня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня,
Почесний громадянин Рахова (18.12.2014)
Липчак Федір Федорович
(24.03.1977 — 28.10.2014)
Доброволець, сержант Збройних сил України, солдат підрозділу радіозв'язку, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Гуцул».
Закінчив Косівсько-Полянську ЗОШ № 2. Проживав у селі Гурівщина Київської області. Був серед небайдужих, котрі будували в селі Храм Пресвятої Богородиці. Три роки в храмі відслужив пономарем. Учасник подій Революції Гідності.
28 жовтня 2014-го загинув, вирушивши автомашиною на бойове завдання поблизу міста Щастя.
Похований у селі Гурівщина Києво-Святошинського району.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
У Косівській Поляні є меморіальна дошка на честь загиблого земляка.
Ворохта Іван Іванович
(1 квітня 1966 — 14 листопада 2014)
Старший лейтенант Збройних сил України, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади, заступник командира батальйону по роботі з особовим складом.
Закінчив Верхньоводянську ЗОШ, проживав в селі Фонтанка.
Загинув 14 листопада 2014 року під час обстрілу колони поблизу аеропорту Донецька біля села Первомайське — військові виходили на ротацію та потрапили у засідку, машина згоріла.
Похований в селі Фонтанка 18 листопада 2014 року.
Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Геніш Тимофій Йосипович
(21.03. 1983 — 17 .12.2017)
Старший солдат артилерійської батареї 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.
Народився 21 березня 1983 року в місті Рахові, Закарпатської області.
Навчався у Рахівській ЗОШ № 1.
Підписав контракт із ЗСУ 12 грудня 2016 року.
Загинув 17 грудня, близько 22:40, під час обстрілу із міномета калібру 120-мм позицій бригади в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області, внаслідок прямого влучання міни у бліндаж.
