Редакція РахівCity щиро вітає вірників західного християнського обряду з Воскресінням Христовим. Нехай світлі Великодні дні своєю благодаттю спонукають і благословляють Вас на добрі діла.
Фото: RahoPlebania/Facebook
З історія парафії релігійної громади римсько-католицької Церкви міста Рахів
У 18 ст. граф Карой Естергазі, єпископ Егерський, звертав багато уваги впорядкуванню церковних справ у Марамороському комітаті. Егерська єпархія 1782-го року приготувала план для заснування рахівської та ясінянської парафій.
Через 5 років Іштван Балог – парох Мараморош-Сігетський (віце-керуючий комітату) подав прохання, щоб у Рахові заснували римсько-католицьку релігійну громаду. Зі звернення дізнаємося, що у місті римко-католики є німцями та русинами, котрі говорять польским діалектом і що тут був би потрібний міський каплан (священник зі знанням угорської мови). Римо-католики тоді ще не мали церкви, але греко-католики передали їм свою дерев’яну каплицю, бо мають на той час два храми.
Фото: mapio.net
Через деякий час ця тимчасова церква стає замалою для кількості парафіян, і в 1788 році з’явилося рішення збудувати нову, на 300 осіб. Будівельний план і кошторис виготовили того ж року, але більше як 30 років ні церкву, ні парафіяльний будинок не розпочали зводити.
Карой Естергазі, єпископ Егерський, заснував Рахівський філіал у 1791 році, а рахівську парафію, як самостійну церковну установу, – в 1810 році.
Історичні записи 1918-го року свідчать, що дерев’яна каплиця знаходиться у поганому стані. Біля моста стоїть одна дерев’яна каплиця, в якій є статуя Яна Непомукського і дбає про неї римо-католицька громада. Там є один вівтар.
Нову кам’яну церкву починають будувати в 1822 р., за часів пароха Яноша Лінценболда, і висвячують 1 листопада 1825 р.
У 1872 р. підняли її дах і збудували високу дзвіницю. У 1892 р. збудували нову гробницю в храмі. У 1884 р. принесли новий орган.
Годинник на церкві встановили 1913 року (подібний на Закарпатті є ще в Хусті). Його реставрували: у 1943 та 2008 рр. 2008-го р. годинник електронізували на три дзвони, котрі сюди привезли з Кошіц у 1923 р.
Восени 1935 року громада замовила 14 оригінальних картин Хресної дороги Господа Ісуса Христа. Щоб, їх закупити колядували на Різдво. Картини вигиотовили й достави до Рахова у 1936 р.
Під час ІІ Сітової війни, у 1944 році, бомба упала на місто і пошкодила будівлю храму. Тріснула стіна парафіяльного будинку. Після війни під тиском нової влади, у 1946 році, релігійна громада «відмовилася» від своїх земель, протягом 47-48 року – від парафіяльного будинку та свого саду. Священик був змушений жити на квартирі.
Багато років історичні відомості не велися, проте відомо, що в 1954 році намалювали нову вівтарну картину покровителя церкви Святого Яна Непомукського, а також з добровільних пожертв – дві побічні картини Христа Царя і Непорочної Діви Марії Цариці миру
В 1968 р., після 33 років, помер парох Іштван Реслер.
За часів радянської влади були наміри перебудувати головну площу міста та знести церкву. Та вірники об’єдналися й не допустили цього. Двадцятка подавала прохання до Ужгорода, Києва, навіть до Москви. Комуністична влада нічого не могла зробити, лише заборонила робити реставрацію. В ті роки знесли каплицю біля моста і статую Яна Непомукського перенесли в церкву.
В часи служіння Іштфана Темфлі запровадили угорську мовну літургію за рішенням ІІ Ватиканського синоду.
Навесні 1989 р. на Закарпатті з візитом побував кардинал Ласло Пашкаї, архиєпископ Естергомський. Тоді багато рахівських вірників поїхали в Солотвино, щоб зустрітися з ним і просити для своєї громади священика (доїжджав зі Солотвино).
15 жовтня 1989 р. керування парафією перебрав священик Бейло Боган. Тоді відновилося релігійне життя, стали постійними богослужіння і розпочалося навчання молоді.
Ювілейне храмове свято з нагоди 190-ї річниці храму в м. Рахів, 2015 рік.Фото: rkc.lviv
10 червня 1990 р., на свято Святої трійці, після більше як 40 років, тут вперше відбулося урочисте перше причастя. У свято Тіла і Крові Христової відбулася перший відкритий процесійний хід навкруг церкви, що було свідченням того що міська громада відновилася і живе.
30 січня 1991 року церкві повернули парафіяльний будинок. Внутрішня реставрація відбулася у 2004-05 роках, за часи священика Романа Шнепа.
У 2006 році парафіяльний будинок капітально відремонтували.
За часи настоятельства Іштвана Лошака розпочалася українськомовна пасторація римсько-католицьких вірників міста.
У 2008 році у святині повністю замінили підлогу. Цього ж року вперше збудували великий вуличний вертеп і принесли Віфлеємський вогонь.
У 2010 році Рахівська римсько-католицька парафія святого Яна Непомукського відзначила 200-річчя заснування.
Чимало позитивних змін тут відбулося за час священства Ласло Микуляка.
