Його називають голосом Закарпаття, а він мріє прославити Кваси на всю країну. Джонич – музикант, чиї пісні стають народними хітами і лунають на весіллях, а кліпи мають сотні тисяч переглядів на YouTube. Харизматичний, загадковий і ще – дуже веселий.
Рахів.Сity поспілкувався з музикантом про його творчість, новий проект «Арт-хата» та любов до Рахівщини й гуцулів. Тож хто такий цей Джонич, який нафітькує «Ой Кваси, мої Кваси» та заявляє, що у нього «Бананів нема», – читайте у нашому ексклюзивному інтерв’ю.
Про Кваси та загадкову біографію Джонича
– Познайомимося. Як ви себе позиціонуєте?
– Мене звати Джонич, і цим все сказано. Це ім’я говорить саме за себе. Я дуже довго думав над сценічним іменем, відкрив паспорт – дивлюся, я Кувалдін і Джонович. Думаю, Джонович – це довго, важко вимовляється. Тому придумав Джонич – це звернення з повагою і якось по-свійськи. Я вже доволі дорослий, щоб мене всі по батькові називали – Джонич Джонович.
Фото: Рахів.City
– Зі скількох років займаєтеся музикою?
– З шести. Цигани в Будапешті, як вигнали на площу, почав танцювати, потім співати (сміється). Насправді чую музику постійно. Скільки себе пам’ятаю, вона в мене в голові завжди звучить. І щоб її написати, слід тільки зупинитися і прислухатися.
Звичайно, для цього ще треба закінчити музичну школу, знати ноти. У мене є невеличка база, вчився грати на фортепіано. Школу музичну закінчив, але грати не навчився. Мені не подобалася їхня програма, роками вчать одні й ті самі твори.
– Як доля закинула вас на Закарпаття?
– Чесно кажучи, не знаю. Моя мама з Полтавщини, батько – з Африки. Здається, мене вкрали цигани. Серйозно. Не пам’ятаю, як прокинувся на заробітках в Чехах. Якось виживали, співали на вулицях, а потім шість років тому сюди повернувся. Я тут не виріс. Я, як вітер, – ріс всюди. Просто 6 років тому знайшлася хатка в Квасах, і захотілося тут залишитися й прославити це село.
Фото: www.tsypa.beer
– Пам’ятаєте перші враження від Квасів?
– Так. Кваси і взагалі все Закарпаття – фантастичне місце! Раніше сюди не доїжджав, мої подорожі закінчувалися на Буковелі. А зараз для мене Закарпаття – регіон №1 в Україні. От якби ще море було, то взагалі – бомба! Але одних гір вже достатньо. Дуже красиво, і важко це словами передати.
– А як писалася пісня про Кваси?
– Та класно, легко! Є прекрасні рими до слова Кваси, через це про них легко писати.
Про Київ є мільйон пісень. Про Кваси не було, а я написав уже чотири. І буде ще.
– Впізнають вас квасівчани, фотографуються?
– Звичайно, впізнаваність є, але на це я ніколи не розраховую.
Мої пісні почали грати на весіллях, і це показник якості. Якщо місцеві музиканти в тебе просять фонограму, щоб вони це заспівали, це вже рівень. Такі цілі собі й ставив.
Квасівчани вже мені пишуть у Фейсбук чи Інстаграм, що от «Були у Харкові, в Києві, в Чернівцях, і чули по радіо про Кваси».
Про творчість
– Яка ваша перша пісня?
– На весіллях грав і раніше, але музична біографія Джонича розпочалася чотири роки тому в Квасах. Перша моя пісня – «Квасити в Квасах». У 2018 році ми випустили перший альбом, який так і назвали. У 2020 році вийшов другий альбом – «Бананів нема». Думаю, це досить продуктивно.
– Коли пишете пісню, знаєте, що вона стане популярною, чи не думаєте про це?
– Постійно про це думаю, пісня має бути хітовою. Завжди хочу, щоб пісня була зрозумілою якомога більшій аудиторії. Проект «Джонич» розрахований на те, щоб на весілля запрошували, як Сердючку. Але бачу, що найбільше вони подобаються дітям. І це мене дуже тішить.
– Творячи пісню «Бананів нема», не думали, що там можуть побачити нотки чогось негативного?
– Расизму? Я, на відміну від вас, можу жартувати про це (сміється). Тільки нігер може казати «Нігер», усім іншим заборонено це робити. Це був жарт, який я чув з дитинства, то чому б про це не заспівати? Насправді Україна дуже толерантна країна.
– Як знімали кліп про «Кваси»?
– Запросили студентів-геодезистів з Івано-Франківська – там були люди з Камеруну, Саудівської Аравії, Нігерії, Індії. Привезли їх, вигуляли, нагодували, пригостили пивом, а вони за це знялися в кліпі. Всі були задоволені.
Знімали два дні – один з туристами, а другий з Лесем і місцевими музикантами. Ми робимо бюджетні кліпи. Мені здається, що раніше змагалися, в кого дорожчий кліп, а зараз – хто швидше і дешевше зніме. Можна знімати і на телефон, якщо є що сказати. Але ми запрошуємо знімальні групи. Скоро будемо знімати ще, вже є декілька пісень.
– Чи подобаються вам гуцульські музичні інструменти? Чи співпрацюєте з місцевими музикантами?
– Коли чую трембіту, в мене щось в душі встає (сміється). У наших піснях можна почути і цимбали, і трембіту.
Мені вся музика Закарпаття подобається, дуже заходить естетика співанок, або коломийок, як їх ще називають. Існують реп-батли, а я мрію зробити батл коломийок. Їх мільйони, їх легко вигадувати, тому це потрібно започаткувати.
Спробували зробити це декілька днів тому на заводі, підключили апаратуру і я почав співати. Люди спочатку просто слухали, а потім почали самі підходити і брати мікрофон. Діти насмішили, таку сучасну співанку придумали:
«Пам’ятаю часи добрі, тато був на мамі,
Зараз мама у Фейсбуці, тато в Інстаграмі».
Я відкритий до співпраці, знаю всіх квасівських музик, з Рахова теж. Наших місцевих музикантів можна побачити не в одному кліпі, Лесь у нас вже зірка. Ми товаришуємо і співпрацюємо.
Про новий проєкт «Арт-хата»
– Розкажіть про ваш новий проєкт із розвитку культури у Квасах?
– Взяли собі за мету наповнити культурне життя Квасів. У нас з’явилася хата, яку хочемо перетворити на арт-резиденцію.
Зараз проєкт називається «Арт-хата». Ми вирішили запрошувати митців – художників, ді-джеїв, співаків, музикантів. Ми пригощаємо їх тижневим відпочинком, а вони залишають у Квасах свої твори.
Таким чином сподіваємося за рік назбирати картин на виставку і прикрасити місцевий ландшафт цікавими арт-об’єктами, аби людям з усього світу було цікаво завітати в наше село. Художників є дуже багато, відомих і талановитих. Думаю, що це буде цікаво.
А музиканти можуть зробити двіжуху.
Зараз це відбувається на постійній основі, й хочеться щоб усі знали, що в четвер і в неділю біля броварні буде двіжуха. Думаю, це буде цікаво усім, хто поруч.
– Чи є часові рамки у проекту «Арт-хата»?
– Проект довгограючий і буде працювати постійно. Ще у планах побудувати тут студію. Хочемо, щоб музиканти могли тут писати свої хіти.
Про загадкового брата і плани
– Над чим ви працювали останнім часом?
– Останньою ми записали пісню «Брати» разом з моїм братом, з групою «TheВЙО». Записували там квасівських музикантів, які грали співанки. Цей трек зараз – в активній ротації на радіо, нормально зайшов.
– Що це за історія про брата-близнюка?
– Ця історія від початку до кінця розказана у пісні «Брати».
– Які ваші творчі плани?
– Написати наступний альбом. Зняти за цей рік три кліпи. У нас ще є з 2018-го незакритий гештальт. Усім контрабандистам подобається наша пісня «Контрабас», вони нам навіть готові заплатити, щоб ми знали кліп.
Ще ми записали пісню про «Джелато Гуцулато», плануємо зняти кліп.
І ще про Ясінянську долину хочу написати пісню. Місце створюють міфи. І поки немає пісні про Ясінянську долину, вона не буде існувати у свідомості людей.
А також зняти кліп на пісню «На Марс!», яка і є втіленням нашої великої мрії. З Квасів через Рахів – на Марс!
