Від малюнків хною для дітей та ветеринарної освіти — до найкращого тату-майстра Рахова. Від журналістики та державної роботи — до майстрині з пірсингу. Такі шляхи пройшли Дмитро та Олександра Лети, власники першого у Рахівському районі тату-салону «Саламандра». Щоб відкрити власну справу, подружжю довелося залишити звичні справи позаду. Час, гроші і, зрештою, натхнення — все було вкладене в омріяний тату-салон.
У своєму монолозі для Рахів.City Дмитро Лета розповідає, як робив перші татуювання саморобною машинкою, чому не можна робити проколи вух «пістолетиком» і чи роблять рахів’яни екстравагантні тату та проколи.
Перші тату майстер робив саморобною машинкою з ручки, а зараз має нове обладнанняФото: надане героєм
«Перше тату, — каже Дмитро, — я зробив ще 1995-го року. Тоді друзі змайстрували саморобну машинку з ручки, струни та моторчика і знаючи, що я вмів малювати, взяли мене «наколоти» тату. Потім «набивав» в армії, й сам повернувся звідти з натільним малюнком. Після служби, час від часу, вдома знайомі зверталися, щоб я зробив щось для них. Впродовж цього часу встиг закінчити ЛНУ ветеринарної медицини ім. Ґжицького, розводити форель, спробував заробітчанського хліба та побував різноробочим. Однак, починаючи з дитинства, не припиняв малювати й вдосконалював навички майстра з тату в домашніх умовах.
Так-от і зрозумів, що час остаточно розпочати власну справу: винайняв приміщення для майстерні, докупив необхідне обладнання, пішов на навчання до Харкова, отримав диплом майстра і, зрештою, вклав у салон всі свої заощадження.
Довго думав над назвою, бо хотів, щоб вона була притаманна місцевості, але едельвейс і Говерла не підходили. Прийшов до друга Лоція Новака, й після мозкового штурму, він запропонував нашу земноводну тваринку. Пізніше я намалював логотип і 2015 року ми відкрилися.
«Саламандра»
Цікаво, що цей ескіз першого лого салону й досі прикрашає, як мить історії, створення стіни «Саламандри», поруч з моїми першими машинками для тату, дипломами і свідоцтвами.
Однак, доклавши чимало зусиль для започаткування власної справи, ще більше сумлінності знадобилося, щоб втриматися на плаву. Так, перший рік для салону виявився дуже важким. Бували миті, коли не вистачало грошей навіть на покриття орендної плати. Щоб заробити мінімальні кошти, я малював дітям малюнки хною. Тоді надзвичайно допомогла й підтримала дружина Олександра, яка нині працює зі мною, як майстриня з пірсингу.
Найкраща підтримка
За освітою Саша журналістка, випускниця ЛНУ ім. І.Франка. Але після закінчення вишу не подалася в обрану професію, а працювала у районному центрі зайнятості.
Щоб професійно займатися одним із видів боді-арту, дружина закінчила відповідні курси, з яких привезла знання та сертифікати. До речі, ми постійно підвищуємо кваліфікацію, відвідуємо різні навчання й тату-фестивалі. Там обмінюємося досвідом, знайомимося з колегами, дізнаємося про новинки у цій сфері.
Разом із Дмитром у тату-салоні працює його дружина Олександра. Вона робить пірсингФото: надане героєм
Олександра вже три роки майстерно робить пірсинг на різних частинах тіла, хоча зізнається, що екстравагантних побажань проколів, інтимних місць не було. Вона категорично проти звичних сережок у дітей, як і проти методу проколу — «пістолета»: вважає, що повністю інструмент продезінфікувати неможливо, а найголовніше — дитяча мочка вуха не сформована для пробивань.
Перше тату у 68 років
До дезінфекції у тату-салоні маємо окреме ставлення, яке включає всі етапи: від замочування у відповідних розчинах — до температурної обробки. Кожного разу перед приходом клієнта все, включаючи крісла та інструменти, обробляємо та готуємо виключно для нього-одного. Ми також консультуємо та надаємо рекомендації всім до і після процедур, індивідуально підходимо до кожного відвідувача.
До нас людина приходить з бажанням прикрасити тіло та без протипоказань для процедури, а ми надаємо їй все: від проколювання чи тату — до самозагоювальної плівки, мазі та іншого. Окрім стерильності, важливими для нас є матеріали, з якими працюємо. Тому фарби, голки та інший необхідний інвентар замовляємо у найкращих магазинах, адже це — наше обличчя і репутація.
Багатьох клієнтів пам’ятаємо досі. Наприклад, мій найменший клієнт, 14-річний любитель тату, отримав малюнок на тілі з письмового дозволу батьків.
Але одного разу виконував татуювання цілий день, перериваючись лише на обід. Найбільший шедевр (тоді працював над шиєю та спиною повністю), «наколював» шість місяців — з перервами на загоювання. Цікаво, що композиція ще не завершена, бо малюнок за задумом повинен займати чи не все тіло.
Проте, я виконую не всі замовлення чи побажання. Недоречні тату відмовляюся наносити, переконую людину не робити цього. Наприклад, прийшла дівчина робити перше тату: просила набити його на шиї. Я пояснив, що то буде не гарно і не естетично, запропонував зробити щось інше й не на такому видному місті, однак, вона не погодилася. Я був вимушений відмовити їй у послугах.
У салоні пропонують індивідуальний ескіз тату, проте, можуть відмовити, якщо татуювання, на думку майстра, аж занадто екстравагантнеФото: Тату-салон "Саламандра"/Fecebook
Приємно, що за п’ять років існування салону, ми з дружиною заробили гарну репутацію та власну клієнтську базу. Доказ цьому те, що до нас приходять люди з цілого Рахівського району, а ще до нас приїздять іноземці. Також робив тату в різних містах країни. Торік планував робочі поїздки Україною, Словаччиною та Чехією, але корективи вніс карантин.
Окрім відряджень, зірвалася й персональна виставка моїх картин, які я вчився малювати у художника Миколи Ворохти. Свого часу цей наставник був ініціатором того, щоб мої роботи були представлені на одній з виставок у місті. Нині я не перестаю творити. Маю чимало планів, але розкривати їх не буду — триматиму у таємниці, аж поки не втілю у життя».
