Вже понад рік в Україні триває повномасштабне вторгнення. Майже щодня Росія атакує населені пункти різних областей країни. Від початку повномасштабної війни усі жителі регіонів, зокрема, закарпатці, морально або фізично готуються до національного спротиву.
Центр підготовки населення до нацспротиву відкривають на Закарпатті. Це перший такий проєкт в Україні. Про те, коли відкриють та чого навчатимуть дізнавалися журналісти Рахів.city.
Центр підготовки на рівні області
У Закарпатській області, зокрема, у Рахові, вже на повну йде підготовка до відкриття центру підготовку цивільного населення до нацспротиву. Приміщення вже надали, нині там роблять ремонт. Проєкт створений за ініціативою начальника Закарпатської ОВА Віктора Микити, такий центр в Україні діятиме вперше, розповів начальник Закарпатського обласного центру підготовки населення до національного спротиву Юрій Беляков.
На його думку, ці навчання необхідні українцям для базових знань у військовій справі та надзвичайних ситуаціях, адже ще від 1992-го року військову освіту українців «помножили на нуль».
«Буде вивчатися вогнева тактика, інженерна підготовка, зв’язок, географія, підготовка по лінії ДСНС для надзвичайних ситуацій, медицина. На першу лекцію будуть залучатися працівники ДСНС, вони будуть розповідати про виникнення надзвичайних ситуацій, як себе поводити, що при собі мати, як ці ситуації можуть виникати, тобто основи. У майбутньому плануємо залучити прикордонників. Зараз ми це знову відроджуємо. Нам не вистачало цих знань на початку війни, цього всього ми маємо навчити», – говорить Юрій Беляков.
Центри відкриватимуть у всіх районах області, курси – безплатні. Заняття проводитимуть у неробочий час, але люди мали змогу долучитися. У п'ятницю з 18:00 до 20:00 – теорія, у суботу шість годин відпрацювання практично.
Центр підготовки цивільних до нацспротиву у Рахові
Зокрема, у Рахові вже активно готуються до відкриття. Старший інструктор Рахівського районного центру Степан Горан розповів, чому вважає це необхідністю для населення і чому центр досі не розпочав роботу. Нині відбуваються зустрічі з керівниками різних районів Закарпатської області аби затвердити єдину форму навчання.
«Зараз ми допрацьовуємо одну систему, для того, аби ми всі викладали одне й те саме. У нас багато є досвіду, ми всі ділимося інформацією і доводимо до досконального. Ми ось нещодавно зустрічалися по орієнтуванню, аби однаково вміли розповідати, я дізнався багато нового, бо багато старших людей з нами було і деякі нюанси я не знав. Дійшли до того, що можна за допомогою однієї техніки, можна людям показати, розповісти», – розповідає старший інструктор.
Планується підготовка людей до ситуацій різного типу, не обов'язково лише у військовому напрямку, цивільне населення також навчатимуть як діяти різних надзвичайних ситуаціях. Наприклад, при землетрусах, пожежах, евакуаціях, вибухах. Також це допомога ДСНС у пошуку людей, але це за бажанням.
«У нас у Рахові є гори і хтось заблукав, наприклад, ми навчимо орієнтуватися і вони надалі, за бажанням, будуть допомагати (рятувальникам – ред.). Це все шкільна програма з трохи більшим поглибленням. Загальний курс триватиме 3 місяці. Ось уявимо собі дитячий майданчик, на ньому зазвичай залишають якісь іграшки і ось у цих іграшках може бути якась вибухова речовина і дитина може принести її додому, бо це цікаво. Ми будемо вчити, як це може нести загрозу. Людина буде отримувати сертифікат про те, що вона проходила наші курси. Це виховання патріотизму, він виховується змалечку», – пояснює Степан Горан.
Центр підготовки може запрацювати вже у серпні. На курси можна записатися за реєстрацією на сайті або звернутися до місцевої влади і залишити заявку у них. Заняття триватимуть 3 місяці, каже Степан Горан. На його думку, це стовідсотково правильна ініціативна для цивільного населення і він неодмінно бачить бажання рахівців долучитися до цього.
Перші емоції від заннять у центрі підготовки
У Рахові 17 червня вже відбулися перші пробні навчання. Учасник Михайло Ільчук розповів про навчання, про військові «міфи» і про зміну свого бачення після цих занять.
У суботу учасників зібрали у Рахові на базі навчального закладу. Протягом дня хлопці отримували теоретичні знання та практично їх відпрацьовували. Викладачами були військові: старший солдат роти, командир штурмового відділення, десантник та сапери. Бійці надали основні знання учасникам, говорячи про різні аспекти військової справи та розвінчали деякі «міфи» стосовно війни. Усього було 4 столи, розповів Михайло Ільчук, кожен стіл відповідав певній тематиці. Так:
- Перший стіл – зброя.
- Другий стіл – польова медицина.
- Третій – сапери.
- Четвертий – амуніція.
«Перший стіл – нам розповідали про види автоматів, його будову, про те, як правильно чистити, нам роз'яснювали поводження з автоматом, показували як правильно з ним поводитися у бойових умовах. Другий стіл – пояснювали, як надавати першу допомогу при поранені. Види поранення, як накладати турнікет, як бандажі накладати, нам надавали змогу самостійно це робити, маємо вже і таку практику. Розповідали про склад аптечки у бойового медика, показували склад аптечки ЗСУ. Є такий міф, що якщо солдата поранили і в нього немає турнікета, то йому другий солдат не надасть допомогу, він повинен надавати допомогу тільки його турнікетом, але хлопці казали, що з військової точки зору, то нереально, ти все одно використаєш свій турнікет, бо це твій побратим. Також говорили що бажано мати з собою не один турнікет. На кожну кінцівку по турнікету як то говорять *сміється*», – каже учасник пробних занять центру підготовки до нацспротиву у Закарпатській області Михайло Ільчук.
«Третій стіл – роз'яснювали різні типи мін і їхнє бойове застосування. Хлопці були з бойовим досвідом, розповідали, які міні є поширенішими. Четвертий стіл – амуніція. Тобто, які є шоломи у ЗСУ, що є. І хоча амуніція Збройних сил виглядає не дуже, але «Не по красотє воюємо», а з практичної точки зору, то, навіть, шоломи Збройних сил набагато ефективніші, ніж якісь «модні». Я коли туди їхав, я чесно думав, що це буде якесь таке нецікаве дійство, просто масовку зробити, але я був вражений інформацією, яку там розповідали, на мене дуже вплинули історії хлопців з військовим досвідом. Для мене це було корисно і з практичної точки зору і з духовної навіть, я почав більше з розумінням ставитися до цього», – розповідає Михайло Ільчук.
