Сьогодні, у ніч з 13 на 14 січня, всі ми святкуємо «Щедрий вечір», або ж Старий Новий рік. Здавна у цей час на Рахівщині годилося вінчувати, а ще гуцули полюбляли ворожити.
Тож про звичаї та обряди напередодні свята Василя, – читайте далі на Рахів.City.
Ворожіння на «Щедрий вечір»
У ніч на Василя було прийнято ворожити. Найбільше полюбляли це робити дівчата, адже хотіли знати свою долю: чи вийдуть заміж, якого матимуть чоловіка та інше. Проте ґаздині теж займалися цим на Старий Новий рік. Завдяки ворожінням хотіли знати, яке здоров’я матиме їх родина, як вестиметься їм худоба і яким буде врожай.
До речі, у деяких хатинах часом жінки доручали діткам залізати під стіл і там кукурікати, мекати та мукати, бо вважалося,«як під столом гармушьиє, так і у хліві буде».
Цікаво, що ворожили не так, як на Андрія, а робили інші, так звані, обряди. Наприклад, жінки пробували передбачити майбутній рік за допомогою маґлівниці (дерев’яна дощечка із зубцями для прання одягу).
Фото: thejizn.com
Як же ворожити на маґлівниці?
Ґаздині перевертали дощечку на гладкий бік, а на неї розкладали жаринки, при тому кожна жаринка когось, або щось символізувала. Так, наприклад, перші жаринки – це були батьки, діти, родина, а після вони символізували худобу. Ну, і останніми були майбутні врожаї.
Коли всі жаринки були викладені на маґлівниці, її несли у холодне місце, щоб всі розжарені вуглинки остигли. Проте, поводилися із ним дуже обережно, важливо було не зачепити жодної жаринки.
Коли вугілля вже охолоне, дошку заносили до хати й оглядали кожну жаринку. Вважалося, якщо попіл біленький і легко розсипався, то людина чи худобина, або врожай будуть цьогоріч гарно матися. Якщо ж жаринка чорна і зашкарубла, тоді слід чекати хвороби і негараздів.
Фото: Репортер
Як же ворожили молодиці й леґіні?
Якщо у хаті було кілька не подружених дітей, або просто молоді, тоді кожен віддавав по одному своєму чоботу. Хтось із гурту збирав все взуття до купи й розкладав їх у ряд від однієї стіни до другої у напрямку дверей. Так, один за одним, чобіт «йшов» на вихід, а чиє взуття першим досягало порогу, тому й першим з гурту шлюб брати.
Проте найбільше все ж ворожили дівчата, з надією дізнатися, яким буде їх чоловік. Для такого роду «передбачень» часом брали півня до хати. Як же все відбувалося?
На підлогу ставили зерно, воду та дзеркало й запускали «кугута», пильно спостерігаючи за ним. Кожна дівчина по черзі заносила птицю. Залежно від того, що півень робив, таким мав бути майбутній обранець.
Наприклад:
- якщо пригостився зерном – трібний буде чоловік «до житьи»,
- якщо ж напився води, тоді варто чекати чоловіка «пьиницю»,
- а вже якщо птах подивився на себе у дзеркало ,чекати дівці у свати самолюба – нарциса.
Використовували для ворожінь молодиці також кота. Кожна дівчина ліпила вареник і клала його на ту ж таки маґлівницю. Після у кімнату запускали кота, й чий вареник він брався першим їсти, та дівка перша заміж вийде.
Як на Рахівщині ходили вінчувати?
Окрім ворожінь, годилося на Старий Новий рік ходити вінчувати. Так, із заходом сонця чесні ґазди й ґаздині збиралися в гурт, й ходили від хати до хати співати. Спочатку вони тягнули мотив під вікнами, а вже як повінчували, господарі запрошували у хату і пригощали мандрівників.
Часом ґазди хати приєднувалися до компанії, й теж йшли з вінчувальниками, а часом у домі затримувалися на довше й колядували, танцювали у будинку.
Однією із найпоширеніших вінчованок, які виконували на Рахівщині, вважається «Ой завіяли буйні вітрови». Цікаво, що слова її змінювалися залежно від населеного пункту, однак мотив був все ж один.
«Частина старовинної щедрівки (Розвіялися буйні вітрови), якою віншують на Старий Новий рік (свято Василя). Записано в місті Рахові 13 січня 2012 року. Щедрувальники з села Богдан. В коляді три греко-католицькі священники. Керівник о. Володимир Проданець», – йдеться у описі під цим відео на каналі рахів’янки Орисі Кравчук.
Розвіялися буйні вітрови: слова вінчованки
Переважно слова вінчованки передавалися з уст в уста, цим і пояснюється те, що деякі рядки мінялися, зважаючи на населений пункт. Проте, у 2020-му році слова цілої вінчованки надіслав до редакції «Зорі Рахівщини» Василь Іванович Шушман із села Луг.
Фото: Зоря Рахівщини/Facebook
Тож завдяки його робот,і нині можна вивчити слова цієї щедрівки.
Ой завіяли буйні вітрови
Сему же газді, його дворови сей ночи
Сей темной ночи, ще й опівночі,
В 12 годин, Новий рік настав на землі.
Встань ґаздо дгорі, Новий рік в дворі.
Пускай старий рік, приймай Новий рік до себе.
Встань ґаздо дгорі, не протягайся,
Новому року з нами вкланяйся низенько.
Встань ґаздо дгорі, не протягайся,
Бері онучі тай обувайся, подь з нами.
Як маєш дівку, шли на горівку,
Як маєш сина, буде гостина сей ночі!
Ой, дай вам, Боже, в городці ліску,
А в вашій хаті файну невістку видіти.
Ой дай вам, Боже, в городці в’яза,
А в вашій хаті файного зятя видіти.
Ой дай, вам Боже, в городці зілля,
А в вашій хаті файне весілля видіти.
